Аби підтвердити, що Діана – донька покійного Василя Бобока, у Вихвостові Городнянського району проведуть ексгумацію

15:38, 23 августа 2019

36-річна Надія Мосіч з Вихвостова Городнянського району отримала рішення Новозаводського суду Чернігова. На проведення ексгумації тіла 52-річного Василя Бобока. Аби за ДНК підтвердили, що він рідний батько 8-річної Діанки, доньки Надії. На цьому настояли родичі покійного і офіційна дружина. Ексгумацію повинні провести співробітники обласного бюро судово-медичної експертизи. Зразки повинні відправити в Дніпро. Витрати на приведення в порядок могили суд поклав на сільраду.


Діана з мамою Надією Мосіч

В одному дворі з колишнім чоловіком

Надія родом з Західної України. У Вихвостів приїхала до рідного брата в гості. Він одружився з місцевою. Зустріла Петра, вийшла заміж. Від першого шлюбу у них дві доньки.

— Офіційно зараз не одружена. Але е троє дітей, заради них живу, — каже Надія Михайлівна. — З офіційним чоловіком розлучилися, бо почав трішки налягати на горілку. Не витримала. У мене батько пив, знаю, що ця проблема так легко не вирішується. Хочеться, щоб діти жили краще мене. Від Петі народила двох донечок. Таня закінчила дев’ять класів. Поступила в Чернігів на соціального робітника. Лені 11 років. Зараз відпочиває в Іспанії у прийомній родині.

На даний час не працюю. Інвалід з дитинства. На одному оці токсоплазмоз. Проблеми з тиском. Третя група інвалідності. Але якось соромно було групу оформлювати. Як з пологового прийшла, зарплати чоловіка не вистачало. Ситуація змусила. Поки вдома. Але дітки вже підросли, і не те що треба, а вже хочеться на роботу. Постійно підробляю на виборах. Подобається спілкування з людьми. Після розлучення з чоловіком поділили будинок на дві частини. Живемо в одному дворі за стінкою. Хата на два входи. Але тепер мирно, не лаємося.

«Приказувала не казати, а все село знало, хто батько»

— Після розлучення навіть уявити собі не могла, що у мене можуть бути відносини з іншим, та ще і з одруженим, чоловіком. Та ніколи не кажи «ніколи».

У 2009 році, наскільки я знаю, Василь Іванович з дружиною вже почали розлучатися. Осінь була. Тримали двох корів. Заготовили сіно. Домовились перезимувати і розлучитися. Але вона з ним майже і не жила під одним дахом. Перейшла до матері, на Горбаху. Це колишня назва кутка в кінці села, тепер його приєднали до Вихвостова. Василь Іванович приходив у гості до мого колишнього чоловіка. Тоді і познайомилися. Заходив до мене, допомагав по чоловічій роботі. Так сталося, що я завагітніла.

Діанці не було восьми, як він помер. З офіційною жінкою він не жив, але і не був розлучений. Звав до себе жити, я відмовляла: «У вас є жінка». На розлученні не наполягала. Його мати жива була, я ходила до них. Коли народилася Діанка, я йому приказала нікому не казати, що донька від нього. Люди мене питали: «Чия?» А я казала: «Моя». Ні до кого не ходила, нічого не просила. Сама обходилася, все дітям давала. І він допомагав. Удвох їздили собаку вибирати, речі купував, солодким балував. Мені дуже подобалося, як він до неї ставився.

— Як Діана Василя Івановича називала?

— При людях Ваською, папою Васею. А наодинці — татом.

Я ж так і думала, що ніхто нічого не знає. А він ходив по селу і розказував усім, що це його донька. Сусідка підійшла: «Він мені прямо сказав, що це моя». Все село вже знало, говорили, а я думала — таємниця.

Помер він у минулому році. Горілку пив, печінка погано працювала, інтоксикація пішла. Люди почали підходити: «Вона ж копія баби, батька. Чого ти боїшся?» А тоді вже прийшли і його рідні до мене. Брат, племінники. Кажуть: твоя донька — наша рідня. Треба, щоб була записана на біологічного батька. Щоб платили гроші по втраті годувальника.

Умовляли мене, а я все не наважувалася. Його родичі сказали: «Не хвилюйся, два-три рази приїдеш на суд і все». Але без моєї заяви і підписів справа б не почалася. Довго думала. А як люди з села почали казати, чого мовчиш, вирішила. Родичі Василя Івановича поїхали в Городню до адвоката, проконсультувалися, що і як. Я в цьому участі не брала. Мені тільки сказали, коли приїхати і що писати.

Претендую на пенсію, за інше — донька вирішить, як дорослою буде

— Ви це все затіяли не через спадок?

— Ще при житті була розмова і домовленість, — продовжує жінка. — З першою дружиною є діти, онуки. В Чернігові у них двокімнатна квартира і був гараж. Василь Іванович сказав, це лишити законній жінці. А хату в селі, землю — доньці. Він так вирішив, так хотів. Нехай так і буде. На квартиру я не претендую. Гараж ще при житті вони продали. А хата — батьківська. Там жила його мати. Якось стало їй зле, каже: «Позви Надю». Хочу на малу заповіт написать». Я подумала собі. Усі живі, все нормально. Мала записана на інше прізвище, по іншому батьку. Ніхто про це не знає. Хай сама вирішує, коли виросте. Ніхто ж не знав, що так станеться. Рідні його хочуть, щоб частина спадку дісталася малій. Щоб щось лишилося від батька. Як суд і родичі вирішать, так нехай і буде. Мені б вистачило тільки грошової допомоги від держави, виплати на дитину. А треба буде Діанці хата і земля — вирішить, коли виросте.

— Як його жінка відреагувала на судовий позов?

— Каже, що дитина не його. Хоча, я знаю, він їй при житті казав, що мала від нього. Чула їхні розмови по телефону. Якось вона просила прийти, з онуками посидіти, а він відповідав, що не може, за Діанкою дивиться.

— Чому ж не розлучився?

— Він колишній афганець, не розлучався, бо за комунальні в Чернігові платили 25 відсотків. Хоча на слові все майно поділили. Суди попервах були у Городні. Юрист, прізвище його Жадченко, сказав мені: «Це ви не для себе робите, а для доньки». Тоді справу перевели на Чернігів. Коли буде ексгумація, дати немає.

Хотіла обійтися свідками

— Заяву написала у кінці грудня минулого року. Аби знала, що так довго, не затівала б все це. Суддя призначив ексгумацію. Я не хотіла. Просила, давайте обійдемося свідками. Викопувати людину з могили — найстрашніше. Перехвилювалася, тиск підскочив, у лікарню їздила, крапельниці ставили. Справа не в грошах. Наче не по-людські все це. А рідні його кажуть: «Хай буде так, він не проти був би». А тоді мені наснився сон. Наче я заходжу в хату, як у нас, на Закарпатті. Хтось зве мене. Заходжу до кімнати — темінь. Вмикаю світло. Василь Іванович лежить на ліжку, нога у нього на витяжці. Просить мене: «Увімкни мені світло, штори на вікнах розведи. Мені тут темно». Заходить його колишня жінка, починає лаятись. А він встає, кульгаючи, йде мене проводити. Із жінчиної сумки дістає три мисливські ковбаски. І ще одну палку ковбаси. Кажу: «Нащо, ми стільки не з’їмо». А він: «Нам вистачить, малій також треба». Поки взяла малу на руки, повернулася, а його немає. Розказала його родичам, вони сказали: то він з того світу так хоче. Хоча і в сни не вірю, та трохи заспокоюю себе.

Ексгумація точно буде, себе налаштовую на це. Деякі, буває, підходять, питають: «А ти впевнена, що точно він батько?» Всім кажу — на 100 відсотків.

На суді я наполягала на свідках. Офіційна жінка казала, що дитина від племінника Василя Івановича, Діми. Я і на це була згодна, аби допомогу призначили. Якщо робити ДНК Діми, невеликий процент спорідненості покаже. А як брати зразки Василя Івановича — 99 процентів буде. У цьому я впевнена. Наче всі з усім були згодні. А тоді його жінка повернулася із заробітків. І сказала, що не хоче так. Хоче ексгумації.

— Уже рік минув після смерті, вона, мабуть, оформила спадок на себе?

— І з цим мені його родичі допомогли. їздили до юриста, сказали, що є ще один спадкоємець. Я ж з таким ніколи не стикалася, тільки у кіно бачила. Дивитися по телевізору цікаво було, а в житті не дуже. Але якщо відступлю, то стидно буде. Село, самі розумієте. Всі будуть казати, задню дала, може, і справді, не його.

«Як жінка її розумію»

— Зараз колишній чоловік змінився. Не п’є, допомагає мені і діткам. Діанка і його татом називає. Речі купує.

Я жінку Василя розумію. В чомусь я неправильно поступила. Все ж таки жонатий чоловік. Але дитина в тому не винувата.

Світлана Бобок була вдома.

— Що ви думаєте про всю цю історію?

— А що я про все це думаю?.. — помила руки у відрі, що стояло на порозі і зайшла в хату.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №33 (1735), 15 серпня 2019 року Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

UserCommentAvatar

Авторизируйтесь или войдите через Image или Image

Image
Image
Image

Войти используя социальные сети

Войти используя социальные сети

Войти в аккаунт

Нужна помощь?

Создать новую учетную запись

Измениить свои данные вы сможете в личном кабинете после окончания регистрации