«Я телефоную, а ти не відповідаєш. Візьми слухавку, скажи, що помилились». Розвідника Якудзу убив снайпер

15:18, 27 июня 2016

Город.Сн

16 червня вранці під Авдіївкою Донецької області ворожий снайпер пострілом в голову вбив бійця 58 бригади, командира відділення розвідників 27-річного Сергія Кошмала з села Халимонове Бахмацького району.


Сергій Кошмал

Сергій пішов добровольцем у вересні 2014 року. Був у найгарячіших точках Луганської і Донецької областей. Стрільцем, розвідником, кулеметником 13-го батальйону. У травні минулого року демобілізувався. Отримав статус учасника АТО. 15 квітня цього року пішов боронити Україну в статусі контрактника, командиром розвідвідділення. У нього було дуже багато знайомих і друзів. Кошмал тривалий час жив у Києві, на Львівщині.

«Сергій Кошмал, позивний Якудза, розвідник, чудовий тату-майстер, не розлучався з машинкою і на службі, у вільний час набивав. На фото він з суворим обличчям, але насправді життєлюб і жартівник, з такими усі хочуть дружити»,— написав на своїй сторінці у мережі «Фейсбук» київський журналіст Павло Солодько.

Можливо, збіг, а може, містика? Сергія ховали 18 червня, і саме цього числа 8 років тому померла його мама. Також у червні 21 рік тому не стало батька. У сім’ї було шестеро дітей.

— Тепер лишилося п’ятеро. Чотири сестри і брат (він наймолодший у родині, цьогоріч закінчив школу). Говорила з Сергієм напередодні, — розповідає тітка по матері 42-річна Оксана Гамалій. — Я до сина не могла додзвонитися, він теж в АТО. Переживала. Набрала Серьожу: «Женя від тебе далеко? Як там у них?» — «Тихо» — «А у вас?» — «У нас теж нормально».

— Ми ж його просили, молили не йти знову, — плаче сестра 28-річна Олена Халимон. — Та Сергій був таким — якщо вирішив, так і зробить. Він стільки переживав, що його через плоскостопість не взяли в армію. Таки добився, забрали в добровольці. Він хотів навчитися малювати і навчився самотужки. Закінчив курси татуажу, майстрував і ремонтував для нього машинки, все мріяв відкрити власний тату-салон. У нього на грудях було татуювання 13-го батальйону. Згодом — ще кажан. Він часто міняв малюнки.

Зідззвонювалися востаннє ми за тиждень до його смерті. Він сам набрав. Питав, чи правда, що наш брат Андрій виборов третє місце на змаганнях (займається кінним спортом). Пораділи за брата. А так ми «ВКонтакте» списувалися, (останнє повідомлення Олени — свічка і: «Я телефоную, а ти не відповідаєш. Візьми слухавку, скажи, що помилились». — Авт.).

— Брат виставив фотку, де він з великою зброєю. Я пожартувала: «У мене скоро день народження, привези». Він відписав: «Кулі дуже дорогі».

Після загибелі Сергія його сторінка «ВКонтакте» жива, десятки повідомлень. Яна Лазаренко написала: «Прокидайся, тебе чекають друзі». А Катерина Безуглова виставила вірш: «Не буде татушок, нічого не буде, угробили хлопця паршиві люди!»

Кошмал — другий АТОшник з Халимонового, якого забрала смерть. 7 квітня поховали Владислава Пилиповського 1992 року народження. Він теж був розвідником. Тільки покояться Сергій і Влад на різних кладовищах. Кожен біля своєї рідні. Напівсиротою залишився син Сергія Святослав. Скоро йому мине п’ять років. Живе він у Сокалі Львівської області з мамою. Подружжя розлучилося.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №25 (1572)



UserCommentAvatar

Авторизируйтесь или войдите через Image или Image

Image
Image
Image

Loading...


Быть в курсе важнейших событий просто. Подпишитесь на нашу рассылку и получайте еженедельный дайжест абсолютно бесплатно.

Войти используя социальные сети

Войти используя социальные сети

Войти в аккаунт

Нужна помощь?

Создать новую учетную запись

Измениить свои данные вы сможете в личном кабинете после окончания регистрации