На автовишці «Мерседес» можна працювати й без дружини

15:43, 11 жовтня 2018

Город.Сн
У Городні міським освітленням займається не громіздка структура з роздутим штатом, а одна людина — підприємець 39-річний Дмитро Павлович.



— Так значно дешевше для бюджету міста і в рази якісніше, ніж було раніше, коли цю функцію виконувало міськсвітло, — вважає 51-річний Андрій Богдан, голова Городнянської об’єднаної територіальної громади.

— Уже дев’ятий рік я обслуговую місто. Раніше навіть не уявляв, що так може статися. Я закінчив Чернігівський технологічний університет. Навчався на двох факультетах, денно і заочно. І отримав дві освіти — економічну та інженера електропостачання, — розповідає Дмитро Павлович. — На той час мій батько був директором Городнянських райелектромереж.

Після закінчення навчання я планував там працювати. Та коли прийшов диспетчером, там вже керував не батько, а колишній його заступник. Чи то він побоявся конкуренції, чи були якісь інші причини. Вліпив мені догану.

Другої і звільнення за статтею я не став чекати. Собі ж ціну знав. На конкурсі профмайстерності я посів друге місце в області.

Влаштувався на таку ж посаду в Козельці. Диспетчер не тільки отримує дзвінки, а й вирішує, яких спеціалістів направляти на виклик. Має розбиратися у всіх тонкощах.

Я працював у Козельці, родина жила у Городні.

Розривався між роботою і сім’єю. Офіційне працевлаштування тримало. Придивлявся. Одна з послуг населенню була обпилювання аварійних дерев. Круті дачники з Києва платили за таку роботу хороші гроші. І тоді я вирішив: а чому б і самому не займатися такою справою? Аби купити бувшу у користуванні автовишку «Мерседес» за 140 тисяч гривень, ми продали два стареньких сімейних легкових авто і взяли кредит 80 тисяч гривень, під заставу будинку. Виплатили кредит за 3,5 року.

Чесно кажучи, ще як не було автовишки, я ходив до мера Городні Андрія Богдана, пропонував свої послуги. Він відповідав: «Як це ти будеш робити без машини?» І от якось перед Новим роком треба було монтувати міську ялинку, а ті, хто мав чіпляти гірлянди, до роботи ніяк... А свято ось-ось. Тоді Андрій Іванович і звернувся до мене. Сказав: «Хочеш екзамен? Тоді вперед. Зробиш — візьму, не зробиш — ні». Я впорався. Потім він загадав перевірити ліхтарі на стовпах у місті. Де не горить, замінити і т. д. І у новому році ми уклали договір на виконання робіт.

Якщо організація за рік за свою роботу з усіма виплатами просила 12 тисяч гривень на місяць, то я працював спершу за 5,5 тисячі, потім за шість. З часом купив списаний «Газон» з 17-метровою вишкою. Кілька років його ремонтував і таки зробив. Придбав третє авто, «ГАЗ-66». Приладнав до нього ківш, щоб можна було чистити дороги. Використовую і для вивозу сміття. Якщо беру «ГАЗ-3307», треба мене піднімати на вишці. Допомагає дружина — натискає важелі. Висота автовишки 17 метрів. У «Мерседесі» — 12 метрів. Буржуї розумні, винайшли техніку, яка мінімізує потребу в допоміжному персоналі. Можу сам себе підіймати — є така функція, і допомога дружини не треба, — каже Дмитро Павлович.

— Дмитре Миколайовичу, ви вже себе зарекомендували, тепер можна у мера і більше грошей просити?

— Договір обмежений сумою. Не можна більше, аніж 200 тисяч гривень на рік. Бо на більші суми потрібен тендер. Я не тільки обслуговую міські електролінії. Ще й працюю на монтажі за договорами субпідряду з приватними організаціями. Займаюся обпилюванням дерев.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №40 (1691), 4 жовтня 2018 року

UserCommentAvatar

Авторизируйтесь или войдите через Image или Image

Image
Image
Image

Loading...

Увійти через соціальні мережі

Увійти через соціальні мережі

Увійти в акаунт

Потрібна допомога?

Створити новий обліковий запис

Змінити свої дані ви можете в особистому кабінеті після закінчення реєстрації