Деякі майже забуті традиції Чернігівщини

12:30, 09 червня 2017

Культура
Трійця

Суха гілка липи на покуті після Зелених свят, с. Киселівка. Фото: Анна Олещенко

У троїцьку суботу поминали самогубців, у вознесенський вівторок «підсажували Бога», на переплавну середу плавали, на Купала…

Продовжуємо розповідати про маловідомі народні традиції, записані від старожилів с. Киселівка Менського району.

У суботу перед Трійцею у хаті зеленню прикрашали. Долівку можна притрушувати просто травою, а колись листям аїру пахучого (у річці Мені ріс), любистком, м’ятою. На столах букети у вазах ставили: м’ята, півонія, інші квіти, які саме цвіли.

На покуті коло образів — липа обов’язково, а «в кого липи нема де взяти, то клен наш український, а не той американський».

Усю ту зелень просто викидати не можна. Коли висохне, то гілки липи палили у печі, а любисток, аїр на горище заносили, потім мили відваром коси.

У троїцьку суботу ходили також поминати на могилках самогубців. Але не всі ходили, а тільки ті, у кого в сім’ях були самогубці.

По них служили в цей день і в церкві панахиду. Але «коли самогубців відспівують, то півчі не співають слова «зі святими упокой».

Розповідають, що до революції самогубців ховали в Киселівці не на кладовищі, а за огорожею, біля того рівчака, що обов’язково оточує кладовище. Зрозуміло, що хрестів на могилах самогубців не ставили.

Переплавна середа (25-й день після Великодня)

Розказав колишній учитель сільської школи Киселівки: «Було таке наче свято: переплавна середа. Один дід тут в селі все життя в цей день купався в річці. Хоч і холодно буде, а він купається. Дак дожив ходячим десь до дев’яноста год.

А деякі учні школи під час великої перерви в цей день бігали плавати в ставку коло школи. Бо «переплавна» — значить, у цей день треба перепливати річку чи ставок».

У вознесенський вівторок "підсажували Бога"

Вознесенський вівторок — це вівторок перед православним святом Вознесіння Христового, яке в четвер завжди буває у 40-й день після Великодня.

У цей день у Киселівці 1950-тих років  люди збирались на вигоні гуляти, казали про це: «Будем Бога пудсажувать». Це ніби щоб Христу возноситись на небо було легше.

Загалом у Киселівці старі люди переконані, що весь проміжок часу від Великодня до Вознесіння Христового є поминальним.

Одна з бабусь Киселівки: «Вознесенський вівторок увечері празнують, кажуть: «Будем Бога пудсажувать». Печуть блинціе і несуть їх увечері туди, де празнувать будуть. Збираються родичі у якійсь хаті, співають. Люди раніше постійно співали. Їдуть на роботу в поле через село і співають всю дорогу».

Інша киселівська бабуся: «На тому кутку села, де я раніш жила, у вознесенський вівторок збирались на вигоні гуляти, казали про це: «Будем Бога пудсажувать». До гуляння обов’язково печуть блинці. Хто великі чорні (дріжджові з борошна і тертої картоплі — А.О.), хто ладки. До блинців приносили і сметану, шкварки, жарену цибулю.

Іншу їжу теж приносили, але блинці для цього празника обов’язково. Випивку приносили. Збирались на вигоні, стелили настуельники. Палили вогнище, на ньому розігрівали на сковородах їжу.

Сходились під вечір спершу баби. Пізніше приходили і чоловіки, і молодші жінки, це ж робочий день був у 50-ті. Гуляли дотемна, мо, до півночі. Співали пісні, багато співали.

Горілку, вино пили не більше двох чарок, а тоді все співали. Раніше не пили по багато. Особливо жінкам не прийнято було напиватися, ото одну-дві чарки, не бульш».

Зйомну залізну ручку для сковороди в Киселівці називають «чеплійка». Раніше блинці жарили в печі. Фото: Анна Олещенко

Бабуся веде розповідь далі: «У середу перед Вознесінням у церкві бувала служба, на якій «ховали плащаницю»: брали її з вівтаря, носили по церкві, а тоді ховали вже подалі. Це «Вшестя».

А в четвер уже Вознесіння.

На празник Вознесіння колись теж ходили на кладовище поминать померлих. Ходили з кошиками їжі, застеляли могилки і обідали, як на дєди після Великодня. Чи нє, може, у вознесенський вівторок поминать ходили?.. Бо в четвер уже пізно, уже плащаницю в церкві в середу ховали на знак вознесіння Христа і небо закривається, а треба пом’янути померлих, поки небо відкрите.

Комуністи і вчителі школи народних обрядів не справляли, бо їм не можна було, а прості люди справляли, і поминать на могилки таємно ходили.

А на Купала я полином затикаю біля дверей у хаті, це щоб від усякої нечисті. За часів СССР ніяких гулянь і обрядів на Купала тут у Киселівці зовсім не було, а як воно було раніш, хто його знає».

Святий Юрій-Григорій

День святого Юрія 6 травня в Киселівці тепер називають «Григорія».

Ніби і святом вважають, але кажуть, що «на Григорія садять гурки» (гурки — це киселівська назва огірків).

А ще є киселівська страва, що називається «юріе». Можливо, колись її треба було обов’язково готувати на святого Юрія. Страва ця дуже схожа на поминальне коливо Менщини. Готують її в літню серпневу спеку на обід, коли зовсім не хочеться їсти гарячу їжу.

Рецепт юрів: наливають у миску холодної води з колодязя, розбовтують у ній цукор, кришать туди хліб. Усе. Їдять ложками, як суп. Якщо вода смачна і свіжа і хліб смачний, то страва ця дуже смачною здається в спеку.

Колодязь-журавель у с. Киселівка.  Фото: Анна Олещенко, 2016 р.

Анна Олещенко, для Pro.cn.ua

 



UserCommentAvatar

Авторизируйтесь или войдите через Image или Image

Image
Image
Image


Loading...


Быть в курсе важнейших событий просто. Подпишитесь на нашу рассылку и получайте еженедельный дайжест абсолютно бесплатно.

Увійти через соціальні мережі

Увійти через соціальні мережі

Увійти в акаунт

Потрібна допомога?

Створити новий обліковий запис

Змінити свої дані ви можете в особистому кабінеті після закінчення реєстрації