Як лікували киселівські знахарі

18:15, 01 травня 2017

Культура
Знахарка-травниця

Знахарка-травниця Ганна Олещенко (+1965), с. Киселівка

Місцеві громади мають зберігати пам’ять про цих світлих людей. Їх переслідували і комуністи, і Церква. А вони все одно потай допомагали людям лікувати хвороби, проти яких наукова медицина була часто безсила.

Грошей знахарі не просили, але люди знали, що за неписаним законом, за лікування треба щось дати, або харчі, або гроші, або полотно якесь.

Спогади про знахарів с. Киселівка Менського району.

Ножем і Місяцем замовляв зубний біль

Жив на початку ХХ ст. на кутку Бабичівка дід-знахар Василь Олещенко.

Коли мій дід Михайло, 1925 р.н., був малим хлопцем, у зубі з’явилась дірка (карієс) і боліло так, що не міг спати. Повели до цього знахаря у певний день Місяця, він сказав, у який. Це точно не на «молодику» було. Місяць був великий, не рогатий, чи друга чверть, чи третя. Але і не «повня».

Він вивів хлопця надвір, сказав розкрити рота і дивитися на Місяць: «Бачиш Місяць? Ото дивись на нього».

Знахар великим ножем із лезом близько 15 см торкався хворого зуба і шептав щось. Після процедури сказав вести хлопця додому і вкласти спати. Ніж був, мабуть, не простий, а свячений особливим способом.

Біль минув через кілька днів. Лише через кілька років ту дірку в зубі залатав лікар-стоматолог у районній лікарні. Але більше в діда Миші зуби не псувалися аж до 70-річного віку.

Коли ножа дарують, треба заплатити

У с. Киселівка є таке повір’я: коли ножа дарують, за нього треба хоч копійку заплатити, щоб ніякого нещастя не сталося.

Кажуть, що не можна дарувати ножі на день народження, на новосілля, молодій парі на весілля, бо такий подарунок може принести нещастя, сварки, розлучення. А якщо даруватимуть злі люде навмисне, не приймати такий подарунок. Кажуть, що не можна їсти з ножа, а то лисим скоро станеш.

Великий господарський ніж із довжиною леза від 15 см і більше зветься в Киселівці «куеска», бо такі ножі ніби-то робили з кінця поламаної коси. До речі, слово ніж у Киселівці вимовляють як «нуеж», але «ножа» у родовому відмінку.

Паличкою-рогаткою замовляла лишаї

У 1940-ві роки лікувала людей від лишаїв Кулина Дорошенко (дівоче прізвище Леміш).

Вона робила це лише на «старику», коли Місяць серпом виглядає і на літеру «С» схожий. Хворому треба було прийти рано-рано, коли вона саме розтоплювала піч.

Знахарка виходила у свій садок і приносила звідти паличку довжиною 25 см, а на кінці палички мав бути один сучок, так щоб паличка на рогатку була схожа. Чи була та паличка заздалегідь приготована і суха, чи булла свіжа, вирізана з якогось дерева, невідомо.

Тим рогатим кінцем палички знахарка колола лишай і шептала «молитву». У тій молитві були такі слова: «А ти, лишаїще, іди на сучище».

Потім вона одразу палила в печі ту паличку. І кажуть, що помагало.

Від переляку шептала

Від переляку успішно шептала дітей у 1960-ті роки Маня Данилівна Вишняк.

Вона для цього застосовувала не викочування яйцем, а виливала воском на воду.

Лікувала хвороби травами

Ганна Олещенко, знахарка-травниця (1900-1965)

Моя прабабуся Ганна Олещенко (1900-1965) знала цілющі трави. Вона їх збирала, сушила.

Для того, щоб зробити настій з трав, воду вона брала лише з киселівської «кринички» — цілющого джерела в урочищі «Ракита». Коли ослабла, то в 1960-ті роки посилала до «кринички» по воду онука.

Приготувавши відвар чи настій з трав, вона читала молитву. Людям давала приготовані нею готові настої. Іноді її просили і худобу полікувати, переважно корів.

За часів СРСР знахарювання треба було приховувати. Хто знав, що вона цілителька, ті приходили по допомогу.

Чорна відьма

Була в Киселівці також і одна баба, про яку в 1960-1970-ті роки ходили чутки, що вона «чорна відьма», робить людям зло. Не буду називати її ім’я, бо в неї є живі нащадки.

Вона жила довго. Кажуть, що перед смертю передала свої здібності або знання одній жінці з Киселівки ж. Повинна була передати, бо інакше не змогла б померти. Такий закон духовний.

Та, про яку підозрюють, що вона їй ніби-то передала, вже теж давно померла. У неї теж є нащадки.

Можна б сказати, що в людей просто багата уява і хочеться на когось звалити свої нещастя.

Але як пояснити, наприклад, те, що в городі моїх діда і бабусі майже кожної весни ми під час оранки і саджання картоплі знаходили закопане гусяче яйце? Була версія, що то якийсь чужий собака закопує. Але чому завжди в нашому городі? Ми те яйце заступом на болото виносили і викидали.

 Анна Олещенко, для pro.cn.ua

UserCommentAvatar

Авторизируйтесь или войдите через Image или Image

Image
Image
Image

Loading...

Увійти через соціальні мережі

Увійти через соціальні мережі

Увійти в акаунт

Потрібна допомога?

Створити новий обліковий запис

Змінити свої дані ви можете в особистому кабінеті після закінчення реєстрації