Що дізналися та побачили чернігівські журналісти під час прес-туру на ЧАЕС

13:40, 27 квітня 2016

Суспільство
«Новий безпечний конфаймент» на ЧАЕС

«Новий безпечний конфаймент» на ЧАЕС. Фото: Юлія Ковтун

За тиждень до 30-ї річниці катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції чернігівські журналісти вирушили в прес-тур до зони відчуження: ми побачили на власні очі четвертий енергоблок, побудований на 80% новий саркофаг і мертве місто Прип'ять. На все про все три години.

Як тільки ми вийшли зі спеціальної електрички, яка щодня везе працівників на ЧАЕС, наш дозиметр сильно запищав: його показники сягнули майже 500 мкР/год, а в Чернігові в цей же день ми змогли зафіксувати до 18 мкР/год.

Працівники атомної станції розповіли, навіщо будувати новий об'єкт укриття

Об'єкт «Укриття» (більш відомий під назвою «Саркофаг») ​​- це споруда, яка була побудована над четвертим енергоблоком відразу після аварії, часу на розробку проекту не було, тому всі технічні рішення приймалися за принципом «тут і зараз». Старий об'єкт «Укриття» був побудований як тимчасова локалізується оболонка, станом на сьогодні свою функцію вона виконала. Про це журналістам розповіла фахівець відділу міжнародного співробітництва та інформації Юлія Марусевич, яка працює на станції з 1997 року.

Люди працювали в складних радіаційних умовах. При під'їзді до зруйнованого блоку рівень гамма-випромінювання досягав 500 мкР/год. Північна зона зруйнованого об'єкта - це вже 1000 мкР/год. Чим ближче до реактора, тим рівень радіації більше. Першими постраждали працівники станції, які взяли на себе найсильніший удар. В одній з доповідей я прочитала, що протягом перших двох років після аварії на ЧАЕС було витрачено близько 20 млрд рублів, але найвища ціна - це безумовно людське життя.

розповіла Юлія Марусевич.

За її словами, протягом перших 10-ти днів після аварії в повітря було викинуто величезну кількість радіації. Постраждали: Україна, Білорусь, Східна та Західна Європа, Скандинавські країни. В цілому 200 тис км² території.

В результаті вибуху на четвертому енергоблоці, паливовміщуючі матеріали, які спочатку були зосереджені всередині активної зони реактора, почали свій рух в підреакторні приміщення. Виникла загроза розплавлення підфундаментної плити будівлі четвертого енергоблоку, а потім радіоактивні маси просочилися б у грунт, а результати аварії могли бути набагато серйознішими.

Тому було прийнято рішення про будівництво так званої «пастки», яка повинна була охолоджувати паливовміщуючі матеріали. Для цього під четвертим енергоблоком люди буквально голими руками прочищали тунель на глибині 12 м. Вони виявилися незахищеними, адже навіть респіратори не виконували свої фільтруючі функції. Потім в плити були заведені 12-ти мм труби, через які повинна була прокачуватися холодна вода, але в цей момент паливовміщуючі матеріали охололи самостійно.

розповідає Юлія Марусевич.

В результаті аварії на четвертому енергоблоці зосереджено 1,3 тис тон палива і тисячі тисяч радіоактивних відходів. Ці матеріали високоактивні та довгоживучі, тому вимагають постійного контролю. Але Юлія Марусевич стверджує, що зараз на станції є необхідне обладнання, яке дозволяє контролювати ці маси. До того ж за останні 18 років на енергоблоці не було помічено жодних підозрілих змін.

Старий об'єкт «Укриття» був побудований майже 30-ть років тому, свою функцію він виконав, і термін його експлуатації добігає кінця. Тому зараз гостро стоїть питання щодо введення в експлуатацію «Нового безпечного конфайменту» (в перекладі «утримання»).

Чим відрізняється новий «саркофаг» від старого?

Нова конструкція має форму арки, вона була побудована двома половинами, які з'єднані спеціальними болтами високої міцності. Габарити арки вражають: ширина 260 м, довжина 150 метрів, висота 110 м, товщина арки становить 12 м. Її робота розрахована на 100 і більше років.

Передбачається, що в міжарковий простір постійно буде закачуватися тепле повітря. Це буде перешкоджати вологості та, як наслідок, корозії металу. Арка –  герметична споруда, тому радіоактивний пил, якого зараз всередині близько 4-х тонн, вже не буде проникати в повітря.

підкреслює Юлія Марусевич.

Разом з тим існуючий об'єкт «Укриття» з самого початку не був герметичним, а протягом 20-ти поставарійних років існував ризик обвалу конструкції. За ці роки кілька разів здійснювалися роботи з герметизації нестабільних конструкцій, але тим не менше об'єкт все одно залишався негерметичним. Тому всередині нового саркофага монтується спеціальне обладнання, яке буде задіяне під час демонтажу існуючого об'єкта «Укриття».

Арка будується на відстані 330 метрів від четвертого енергоблоку. Але найбільше людей хвилює питання, як можна накрити енергоблок саркофагом, збудованим поруч. За совами Марусевич, підрядник «Novarka» стверджує, що завдяки спеціально вмонтованим конструкціям арка зможе «пройти» цю відстань за 3 дні та накрити повністю стару будівлю станції.

Як тільки новий конфайнмент буде введений в експлуатацію (заплановано на кінець 2017 року), працівники станції відразу ж приступлять до демонтажу нестабільних конструкцій існуючого саркофага. В майбутньому людський фактор на ЧАЕС буде зведений до мінімуму.

Програма по перетворенню проекту «Укриття» здійснюється коштом бюджету України та країн-вкладників, які вносять свої частини в спеціально створений Чорнобильський Фонд «Укриття». Головний розподільник фінансів і водночас один з найбільших країн-донорів – ЄБРР.

Сьогодні на Чорнобильській атомній електростанції працює близько 1400 осіб, але їх кількість невпинно зростає, адже об'єкт «Укриття» заплановано здати до кінця 2017 року. За словами фахівця з координації будівництва групи з управління проекту «Новий безпечний конфайнмент» Петра Британа, більшість робіт виконано на 80%.

В результаті аварії на ЧАЕС постраждали тисячі людей

Марусевич стверджує, що людей зі станції досить швидко евакуювали, але одну людину знайти все-таки не вдалося, а ще один чоловік помер вранці в лікарні Прип'яті. Практично весь персонал станції був відправлений у клініки Москви та Києва з діагнозом гострої променевої хвороби. З квітня по серпень померло 29 осіб, в перші місяці після аварії близько 300, а за весь поставарійний час – близько 150 тис. Про це журналісту сайту ProCn розповіли працівники ЧАЕС.

В результаті аварії на ЧАЕС в Чернігівській області постраждало 22% населення. Сьогодні в нашому місті живе 8 тис учасників ліквідації наслідків аварії та 461 сім'я вже померлих чорнобильців. Постраждали також природа та техніка.

Якщо говорити про техніку, то Юлія Марусевич продемонструвала журналістам з Чернігова фотографії так званих «знахідок» техніки (фото в файлі в альбомі нижче), які були просто забетоновані в землі.

Йдеться лише про одну локальну зону біля четвертого енергоблоку, де протягом 2009-2012 рр. проходили роботи з підготовки майданчика для спорудження на ньому «Нового безпечного конфайменту». Там знайшли чотири одиниці техніки (включаючи 80-ти тонний гусеничний кран), які були таким чином поховані через величезні показники радіаційного випромінювання. Сьогодні ця техніка перепохована в спеціальних могильниках в 30-ти км зоні.

Закриття ЧАЕС – суто політичне рішення

У прес-тур на атомну станцію з нами поїхав також заслужений журналіст України Сергій Гайдук, який не був на станції 20 років, а перед цим пропрацював там 5 років. Він розповів, що в ті роки персонал станції спочатку відчував у роті смак метала, але потім звик до нього. До слова, під час прес-туру на ЧАЕС чернігівські журналісти не відчули цього присмаку.

Я пішов зі станції, коли зрозумів, що її робота занепадає. Ви тільки уявіть, що раніше тут працювало близько 6-ти тисяч людей, зараз лише дві. Станція перетворилася з виробника в споживача електроенергії.

міркує Сергій Гайдук.

Колишні часи згадує й фахівець зі зв'язків з громадськістю та преси Станіслав Шекстело, який пропрацював на ЧАЕС уже 26 років.

До аварії станція виготовляла 150 млрд кВт електрики, а після – 158 млрд кВт. Тобто ми ліквідували не тільки техногенну катастрофу, а й частково економіку країни. Між Україною та країнами «Великої сімки» в 1995-му році був підписаний Меморандум, який передбачав дострокову зупинку роботи станції. Але ми могли ще довгий час працювати з третім енергоблоком, тому що в сусідніх країнах такі працюють без проблем. Це політичне рішення не можна порівняти з економічними втратами країни.

вважає Шекстело.

Сьогодні ЧАЕС вимагає величезних вкладень з боку держави. До того ж були витрачені значні кошти на Хмельницьку та Рівненську атомні електростанції. Адже половина енергії, яку виробляють в Україні, – розповідає Шекстело, – виробляються саме завдяки атомним електростанціям.

Прип'ять - місто, яке померло у віці 16-ти років

Більшість «експертів» вважає, що 30-ти кілометрова зона відчуження вже ніколи не стане місцем проживання людей. Так, там вчені можуть спостерігати за флорою та фауною, а працівники - проводити необхідні роботи на ЧАЕС, але там уже ніколи не буде жити людина.

Місто енергетиків, як його часто називають, налічувало понад 25 національностей, а середній вік його жителів становив 25 років. Та й саме місто прожило лише 16 років.

До аварії Прип'ять населяло 50 тис людей. Для порівняння в Чернігові зараз живе близько 295 тис, а в сусідньому Славутичі 25 тис людей. У місті працювало 5 шкіл та 15 дитячих садків, 25 магазинів (один з перших супермаркетів у СРСР, його фото є в альбомі нижче), кінотеатр ...

Цей список можна продовжувати і продовжувати, адже в Прип'яті деякі об'єкти так і не були введені в експлуатацію. Наприклад, «Колесо огляду» було протестовано, але його відкриття запланували на 1 травня, а 26 квітня сталася аварія. Те ж саме стосується й стадіону, де ще можна побачити трибуни, але вже не зовсім зрозуміло, де поле, адже на ньому вже 30-ть років ростуть дерева.

Природа сама себе лікує. «Бурий ліс» ви вже не побачите, адже він заріс реанімованими деревами. І ми, працівники станції, за багато років так і не побачили двоголових тварин, а в озері весь цей час плаває нормальна риба.

розповідає Шекстело.

Прип'ять - це місто, яке пригнічує набагато більше, ніж цвинтар. На жаль, за 30-ть років воно практично повністю заросло, квартири обікрали мародери, а знаходиться там довго взагалі не бажано. Проте Станіслав Шекстело пояснив журналістам, що при дотриманні всіх правил безпеки, працювати в цих краях можна, але жити в 30-ти кілометровій зоні вже ніхто й ніколи не буде.

UserCommentAvatar

Авторизируйтесь или войдите через Image или Image

Image
Image
Image

Увійти через соціальні мережі

Увійти через соціальні мережі

Увійти в акаунт

Потрібна допомога?

Створити новий обліковий запис

Змінити свої дані ви можете в особистому кабінеті після закінчення реєстрації