Історії життя чернігівських одноліток Незалежності України

однолітки незалежності

Попри невеличку кількість молоді, що з’явилася на світ у ті буремні роки, вона прагне розвитку та самовдосконалення, хоче жити у мирній та квітучий країні та попри все вірить у світле майбутнє України.

Україна – це молода країна, що має тисячолітню історію. У різні часи нам доводилося «ходити під панами», але сьогодні виповнилося 25 років з моменту, як ми стали незалежними. У цей день наша редакція хотіла б поділитися з читачами історіями трьох людей, які мешкають та працюють в Чернігові та водночас є однолітками нашої Незалежності.

Звісно, поспілкуватися нам вдалося з невеликою групою осіб, але через певні причини не кожен із них був готовий до інтерв’ю. Наприклад, працівники правоохоронних органів, які щоденно ризикують життям та виконують спецоперації, попри цікаві історії свого життя, від коментарів відмовилися. Можливо, у вашому оточенні також є люди, що народилися у 1991 році, тож спитайте і їх також: «А як це бути однолітком незалежності?».

Під час пошуку цікавих людей, що народилися в один рік з Незалежністю України, журналісти Інформаційного порталу ProCn натрапили на психолога Міського центру сім'ї, дітей та молоді Олега Галепу, який вже декілька років надає фахову допомогу учасникам АТО та їх родинам.

Я виріс у звичайній сім'ї вчительки та військового, рано втратив батька. Мріяв, як і більшість дітей, про роботу пов'язану з пригодами, завжди вабила дорога, іноді уявляв себе далекобійником. Але під час вибору професії віддав перевагу розсудливості та став психологом. Доля звела мене з військовими – основним напрямком роботи стали учасники АТО. Чим більше я дізнавався про них, тим більше мені хотілося їм допомогти, тож окрім роботи я почав займатися й волонтерством у різних громадських організаціях. Працював у військових частинах Чернігівської області та поінформував/навчив понад 2-хтисяч бійців. Зараз більшість часу віддаю саме ГО «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій».Крім психологічної допомоги (індивідуальної та групової) я активно цікавлюся новими законопроектами та організаціями, що професійно допомагають бійцям. Нещодавно ми виграли грант та у рамках проекту «Моя країна – Україна, Чернігівщина – її північний кордон» звозили на екскурсію до військової частини у Десні понад 200 дітей родин військовослужбовців, що боронили Україну на сході України. На майбутнє планую відкрити психологічний центр розвитку сімей, залучати людей до активності та відповідальності за власні вчинки: «Пам'ятай будь-яка подія починається з тебе!». У 25-ту річницю Незалежності України хотілося б побажати їй раціональних ідей та зважених вчинків, мінімум емоцій та максимум активності, єдності духу і колективних мотивів у світле майбутнє.

Олег Галепа

Завдяки соціальним мережам нашим журналістам вдалося віднайти чимало цікавих особистостей. Серед них можна було знайти як вчителів та лікарів, так й працівників ресторанної сфери та правоохоронних органів. Ми також помітили, що в 1991 році народилося багато творчих людей: актори, співаки, танцівники тощо. Ось, наприклад, про себе нам розказала Анастасія Сущенко, яка танцює з чотирьох років та має безліч нагород.

Після школи вступила до Київського національного університету культури і мистецтв, який завершила у 2013 році. З 4-х років займаюся танцями у Зразковому ансамблі естрадного танцю «ЕЛІТ», де незмінним керівником є моя мама - Ольга Сущенко. У цьому році нашому колективу виповнюється 28 років. Нині я не лише танцюю, а ще й працюю хореографом-репетитором в ансамблі «ЕЛІТ». Я також займаюся в Аматорському ансамблі народного танцю «Дружба» та працюю хореографом в центрі дитячого розвитку «Дочки-Синочки». Знаковими нагородами для нашого колективу стали дипломи лауреата 1 і 2 ступенів на фестивалі «Усі ми діти твої, Україно», участь у 5 Міжнародному кінофестивалі «Артек». Ми також лауреати 1 і 2 ступенів, власники спеціального призу народний колорит в номері на фестивалі «ArtTalentFest». А взагалі, за стільки років існування колективу набралося дуже багато нагород, дипломів і кубків, кожен з яких для нас дуже багато значить, адже ми вкладаємо неймовірну кількість сил в кожен номер. Україні хотілося б побажати спокою, миру і можливості реалізації себе для молодого покоління!

АнастасіяСущенко

Нам також вдалося натрапити на одного з акторів театру тіней «FIREFLIES», який відомий вже не лише в Чернігові, а й закордоном. Хлопці та дівчата брали участь в численних конкурсах (починаючи від «Україна має талант») та неодноразово перемагали. Втім, цього разу ми поспілкувалися саме з Максимом Іваніним, який народився в один рік з Незалежністю України.

У дитинстві, коли мені було 6 років, батьки відвели мене до зоопарку. Поруч з ним знаходиться Київський політехнічний інститут. І проходячи повз, я запитав: «А що це за велика будівля?». Мама відповіла, що це найкращий університет України та що три покоління чоловіків нашої родини закінчили Київський політех. Після чого я сказав, що я дуже хочу тут навчатися і буду старатися усіма силами вступити до нього. Зрештою я домігся цього, і став його випускником. Ще з дитячого садка почав займатися народними танцями. Їздили з колективом «Слов'яни» на виступи як в Україні, так й закордон. Мені подобався такий спосіб життя і я вирішив, що обов'язково продовжу подорожувати, коли подорослішаю. В результаті чого так і вийшло: з театром тіней «FIREFLIES» я можу побачити безліч країн, адже вдається поєднувати і роботу, і хобі одночасно. Завдяки спеціалізованій чернігівській школі №1, я добре володію англійською, що дуже важливо під час поїздках за кордон. Люблю спорт. Спробував себе у вільній боротьбі, футболі, баскетболі, стрільбі. Кілька років займався велоспортом і навіть займав призові місця в обласних змаганнях. Зараз, щоб бути в хорошій фізичній формі, ходжу в спортзал. Народу України бажаю добробуту та мудрості та не обирати політиків, які тягнуть її до дна. Мені дуже хочеться жити в багатій та квітучій країні, щоб молодь могла не проживати на копійки, а мати можливість купувати житло, їздити за кордон, створювати сім'ї та народжувати дітей, не турбуючись за їхнє майбутнє. А ще хочу побажати миру і спокою у всіх куточках моєї країни.

МаксимІванін

Зауважимо, згідно з даними Управління статистики, народжуваність в Чернігові та області з початку 1990-х років невпинно падала (піднялася вона лише за останні роки). Тож нині переважна частина населення міста та області – пенсіонери. Втім, попри невеличку кількість молоді, що з’явилася на світ у ті буремні роки, вона прагне розвитку та самовдосконалення, хоче жити у мирній та квітучий країні та попри все вірить у світле майбутнє України.

Навіть автор цієї статті народився у 1991 році. Тож від себе особисто та від колективу Інформаційного порталу ProCn хотілося б побажати, щоб нас не зламали ні побутові обставини, ні міжнародна політика. Щоб ми змогли впоратися з усіма негараздами, що впали на наші голови та «на голову» усій нашій країні. Ми впораємося! З Днем Незалежності України!

UserCommentAvatar

Авторизируйтесь или войдите через Image или Image

Image
Image
Image

Увійти через соціальні мережі

Увійти через соціальні мережі

Увійти в акаунт

Потрібна допомога?

Створити новий обліковий запис

Змінити свої дані ви можете в особистому кабінеті після закінчення реєстрації